Виробничо-орієнтована галузева науково-дослідна установа, яка проводить наукове супроводження виробничої діяльності підприємств соляної галузі на всіх етапах створення і функціонування соледобувних підприємств на базі усіх типів родовищ солей. Науково-технічний результат діяльності УКРНДІСІЛЬ спрямований на безпосереднє впровадження у виробництво та практичне використання результатів науково-проектної діяльності на підприємствах і в установах соляної галузі. Уповноважений орган правління – Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Публікації
УКРНДІСІЛЬ – член асоціації соледобувної промисловості України з 1996 р.
Основний партнер – Державне підприємство ˮАРТЕМСІЛЬˮ.
Підприємства-партнери
ДП «Солотвинський солерудник»
ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника»
ДЗ "УАЛ МОЗ УКРАЇНИ"
Українська алергологічна лікарня
Державний науково-
дослідний та проектний
інститут основної хімії
ТОВ
«КАЗСОДА»
ТОВ «Інститут
гірничо-хімічної
промисловості»
НАЙВАЖЛИВІШІ ПУБЛІКАЦІЇ ОСТАННІХ РОКІВ УКРНДІСІЛЬ або ЗА УЧАСТІ УКРНДІСІЛЬ (мовою оригіналу)
Історія становлення
2010 рік
1935 рік
23 травня
Соляну лабораторію Наказом Народного Комісаріату харчової промисловості перетворено в Центральну соляну науково-дослідну лабораторію (ЦНДІСоЛаб) в системі Головного управління соляної промисловості наркомату Харчової промисловості СРСР. Лабораторія була розташована у м. Ленінграді.
З цього часу почалося проведення планомірних і регулярних науково-дослідних робіт у соляній галузі: ЦНДІСоЛаб з перших днів існування зосередила на собі повністю весь комплекс досліджень у сфері виробництва (видобутку та переробки) кухонної солі – для всіх підприємств соляної промисловості СРСР.
Зародження Центральної соляної лабораторії у Ленінграді вважається датою народження сучасного Інституту соляної промисловості.
ЦНДІСоЛаб було реорганізовано у Всесоюзний науково-дослідний інститут соляної промисловості (ВСНДІ) – Постанова Ради Міністрів № 2528 від 14.07.1948 р.) з місцем розташування у м. Ленінграді. Це рішення було викликане величезним масштабом виконуваних галузевих досліджень. Найважливіші питання, які вирішувалися знов створеним Інститутом, – проблеми удосконалення технології виробництва та механізації надважких ручних робіт.
1948 рік
14 липня
ВСНДІ Постановою Кабінету Міністрів СРСР було переведено у м. Артемівськ Донецької області України (спочатку – у сел. Карло-Лібкнехтовськ з наступним переведенням до Артемівську) з метою наближення до найбільшої експериментальної бази – підприємства (рудоуправління «Артемсіль»), що розробляло/є Артемівське родовище кам’яної солі – найбільше в СРСР та в Європі.
Перша будівля в м. Артемівськ (нині – Бахмут), куди переїхав Інститут на початку 1960-х років і в якій він знаходиться за станом на 2020 р.
1954 рік
06 липня
ВСНДІ було перейменовано у ВНДІсіль.
1970 – 1980-і рр. – революційні роки в історії розвитку соляної індустрії СРСР, ознаменувались розробленням інноваційної технології машинної комбайнової) виїмки кам’яної солі при підземному видобуванні, яка не мала на той час світових аналогів.
1963 рік
Історія становлення
2010 рік
Цифрова модель Солотвинської солянокупольної структури.
1935 рік
23 травня
Соляну лабораторію Наказом Народного Комісаріату харчової промисловості перетворено в Центральну соляну науково-дослідну лабораторію (ЦНДІСоЛаб) в системі Головного управління соляної промисловості наркомату Харчової промисловості СРСР. Лабораторія була розташована у м. Ленінграді.
З цього часу почалося проведення планомірних і регулярних науково-дослідних робіт у соляній галузі: ЦНДІСоЛаб з перших днів існування зосередила на собі повністю весь комплекс досліджень у сфері виробництва (видобутку та переробки) кухонної солі – для всіх підприємств соляної промисловості СРСР.
Зародження Центральної соляної лабораторії у Ленінграді вважається датою народження сучасного Інституту соляної промисловості.
ЦНДІСоЛаб було реорганізовано у Всесоюзний науково-дослідний інститут соляної промисловості (ВСНДІ) – Постанова Ради Міністрів № 2528 від 14.07.1948 р.) з місцем розташування у м. Ленінграді. Це рішення було викликане величезним масштабом виконуваних галузевих досліджень. Найважливіші питання, які вирішувалися знов створеним Інститутом, – проблеми удосконалення технології виробництва та механізації надважких ручних робіт.
1948 рік
14 липня
ВСНДІ Постановою Кабінету Міністрів СРСР було переведено у м. Артемівськ Донецької області України (спочатку – у сел. Карло-Лібкнехтовськ з наступним переведенням до Артемівську) з метою наближення до найбільшої експериментальної бази – підприємства (рудоуправління «Артемсіль»), що розробляло/є Артемівське родовище кам’яної солі – найбільше в СРСР та в Європі.
Перша будівля в м. Артемівськ (нині – Бахмут), куди переїхав Інститут на початку 1960-х років і в якій він знаходиться за станом на 2020 р.
1954 рік
06 липня
ВСНДІ було перейменовано у ВНДІсіль.
1970 – 1980-і рр. – революційні роки в історії розвитку соляної індустрії СРСР, ознаменувались розробленням інноваційної технології машинної комбайнової) виїмки кам’яної солі при підземному видобуванні, яка не мала на той час світових аналогів.
1963 рік
Техногенне втручання в середовище соляних масивів: екологічні аспекти.
Техногенне втручання в середовище соляних масивів: екологічні аспекти.
2011 рік
2012 рік
2013 рік
2014 рік
2014 рік
2015 рік
2016 рік
2017 рік
2018 рік
2019 рік
2020 рік
ПЕРМАНЕНТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ РОДОВИЩ СОЛЕЙ
Дослідження структурно-літологічних особливостей та фізико-механічних властивостей солей
Постійний моніторинг територій затоплених рудників (для забезпечення екологічної безпеки та перевірки коректності методологічних підходів вирішення експлуатаційних проблем)
84511, Украина, Донецкая обл.
г. Бахмут, ул. Мира, 35
КОНТАКТЫ
+38 (0627) 445269
Государственнаяорганизация
УКРНИИСОЛЬ
ГРАФИК РАБОТЫ
Понедельник - пятница 8:00 - 17:00, перерыв 12:00 - 13:00
ukrniisalt@ukr.net, niisalt@artnet.dn.ua
